Маржиналізм

Самостійною течією буржуазної політекономії у другій половині
ХІХ століття  був маржиналізм. Маржиналізм відомий під назвою теорії граничної корисності та граничної продуктивності.
Виникнення маржиналізму було обумовлено передусім об’єктивними чинниками: – поглибленням поділу праці; – розширенням капіталістичного ринку; – зростанням взаємозалежності та посиленням конкурентної боротьби між економічними суб’єктами.
Головна функція підприємця при маржиналізмі була пов’язана з вибором правильного рішення про розмір ресурсів і їх продаж, а також рівень ринкових цін. Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб приватних підприємців. Крім того, нова течія виконувала і ідеологічну функцію. При цьому маржиналізм протиставляв свої концепції маржиналізму, виступаючи при цьому проти трудової теорії вартості.
Маржиналізм виражає охоронну щодо буржуазного суспільства позицію, втілену в небажанні обговорювати соціальні аспекти капіталістичної економіки. Теорія маржиналізму є економічним аналізом переважно з точки зору психології залученого у господарські відносини окремого індивіда. Він керується в основному власними оцінками граничних вигід і граничних витрат (збитків) від участі чи неучасті в економічному процесі. На основі таких оцінок пояснюються витрати виробництва, попит і пропозиція, ціни тощо.
Для течії маржиналізму характерна нова методологія, яка відмінна від марксистської і основні риси якої можна визначити:
«    психологізація економічного аналізу – це участь індивіда у економічних процесах обумовлюється психологічними об’єктивними чинниками і оцінками;
«    суб’єктивно-ідеалістичний підхід – це погляд на систему вільного підприємництва очами ізольованого господарчого суб’єкта;
«    принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень;
«    позаісторичний підхід – предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств це раціональний розподіл обмежених ресурсів;
«    домінування обміну та споживання над виробництвом – користь благ може оцінити лише споживач;
«    принцип рідкості – це обмеженість пропозиції того чи іншого блага, внаслідок чого ціна потрапляє у повну залежність від попиту, який пов’язаний з суб’єктивними оцінками;
«    оперування граничними величинами – граничною корисністю і граничною продуктивністю;
«     ідеологічна нейтральність економічного аналізу – це спроба побудови теорії чистої економіки без урахування політичних чинників.
Поява маржиналізму порівнювалась з революцією в економічних поглядах і була названа – «маржинальна революція» – різкий перехід від дослідження переважно політико-економічних питань (політекономія) до дослідження переважно господарських проблем із застосуванням граничного аналізу (економікс). Вона склад. з декількох етапів: 70-ті роки ХІХ ст. – виникла математична школа економічної науки.
Тюнен відкрив закон граничної корисності: «найбільш чистий доход може бути отриманий,  якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде дорівнювати граничній цінності продукту».
Гессен сформулював два маржинальні закони: 1) «Із збільшенням кількості даного блага гранична корисність того блага зменшується». 2) «Рівновага споживача досягається при рівності граничної корисності всіх благ, які споживаються».
Курно одним з перших спробував застосувати математику в економіці, його називають «дідусем економетрики». Він ввів поняття «еластичності», і вперше показав попит як падаючу функцію ціни.