Класифікація цін та структура ціни

В сучасних ринкових умовах ціна є економічною категорією від якої залежить ефективність діяльності підприємства.
Ціна є важливою складовою ринкової економіки як еквівалент обміну товарів. Ціна – це сума грошей, за яку продавець пропонує продати товар, а покупець згоден заплатити за нього.
Процес встановлення і розробки ціни називається ціноутворенням.
У ринковій економіці ціни класифікують за різними критеріями.
Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові, внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.
Біржова ціна – це ціна на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі. Інформація про біржові ціни публікується в бюлетенях товарних бірж, у періодичних котировках.
Внутрішньофірмові трансфертні ціни – застосовуються при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій. Такі ціни використовуються при поставках деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів. Як правило, відомості про такі ціни обмежені, оскільки є комерційною таємницею.
Роздрібні ціни -це ціни кінцевої реалізації товарів населенню.
За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані.
Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.
Поясні ціни – диференціація цін за поясами, кожний з яких включає певний регіон, що складається з адміністративних одиниць (областей). Наприклад, найнижчі ціни на картоплю на півночі, на баштанні культури – на півдні.
Світові ціни – експортна ціна світових постачальників товару та імпортна ціна в країнах його ввезення. Наприклад ціни на автомобілі залежать від США, Японії, Німеччини.
Багатоманітність цін у багатьох випадках залежить не від конкретного виду товару, а від характеру купівлі-продажу, від ситуації на ринку. Наприклад, цукор може продаватись за біржовою (оптова торгівля) і роздрібною ціною (для населення).
Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, виробництва, пільгові.
Види цін:
1. за рівнем свободи (лібералізації):
-    фіксовані – ціни, що встановлюються державою на окремі види продукції базових галузей та на деякі соціально значимі товари та послуги;
-    регульовані – ціни, межі змін яких встановлюють органи державної влади або держава опосередкованими методами робить невигідним для продавця їхнє надмірне зростання (через систему податків та перерахувань в бюджет);
-    вільні – ціни, що визначаються продавцями самостійно з врахуванням витрат та співвідношення попиту і пропозиції.
2. за сферою обігу:
-    оптові (гуртові) – ціни, за якими підприємства реалізують продукцію іншим підприємствам або збутовим організаціям великими партіями;
-    закупівельні – ціни, за якими сільськогосподарська продукція реалізується для подальшої переробки та закуповується для створення спеціальних фондів (резервів);
-    кошторисна вартість – ціна, за якою оплачується продукція будівництва;
-    тарифні – ціни на послуги вантажного та пасажирського транспорту та послуги, що надаються населенню під-вами побутових та комунальних служб;
-    роздрібні – ціни кінцевої реалізації товарів населенню
3) за стадіями товаропросування:
-    відпускна ціна виробника – ціна, що включає собівартість та прибуток виробника продукції (якщо продукція обкладається ПДВ і акцизом, то ще додається ПДВ та акцизний збір);
-    трансфертна ціна – ціна при реалізації продукції між підрозділами однієї фірми або різних фірм, які належать до однієї асоціації;
-    ціна реалізації  – ціна, за якою продукція надходить до покупців, вона крім витрат та прибутку містить  у собі торгівельні надбавки та податки;
-    відпускна ціна посередника – сума відпускної ціни підприємства та націнки посередника (постачальницько-збутової націнки) – коли продукція реалізується через посередницько-збутові організації.
4) за територіальним поширенням:
-    загальнодержавні – ціни, які встановлюються однаково на всій території держави і можуть бути змінені тільки спеціальними постановами уряду (тарифи на електроенергію, тарифи на перевезення пасажирів залізничним транспортом тощо);
-    місцеві ціни – ціни, встановлення яких входить до компетенції місцевих органів влади (ціни на хлібобулочні вироби, тарифи на перевезення пасажирів у міському електротранспорті);
-    зональні ціни особливий різновид територіальних цін.
5) за видами франко, тобто залежно від частки витрат на доставку продукції, які включаються до ціни:
-    »франко- склад постачальника»;
-    »франко-станція відправлення»;
-    »франко-вагон станція відправлення»;     залізничний транспорт
-    »франко-вагон станція призначення»;       залізничний транспорт
-    »франко-станція призначення»; залізничний транспорт
-    »франко-склад споживача»;
-    »франко порт» – морський транспорт;
-    »франко-пристані» – річковий транспорт;
-    »франко-кордон» – автомобільний транспорт.
Кожна ціна складається з окремих елементів. Значення цих елементів в абсолютному виразі називається складом ціни.
Структура ціни – це питома вага окремих елементів у складі ціни, виражена у відсотках або долях одиниці. До елементів ціни належить собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний збір (А), податок на додану вартість (ПДВ), націнка посередника (Нп), торгівельна надбавка (Тн).
Найбільш повним видом ціни, що містить всі елементи є роздрібна ціна.
Цр = С + П + А + Нп + Тн + ПДВ
Відпускні ціни мають різний склад в залежності від виду продукції. Якщо продукція не обкладається податками і її реалізація здійснюється виробником, то ціна виробника буде:
Цв = С + П
Якщо продукція обкладається ПДВ, то відпускна ціна буде:
Цв = С + П + ПДВ
Якщо продукція обкладається акцизним збором (тютюнові та алкогольні вироби), то відпускна ціна буде:
Цв = С + П + А + ПДВ
У випадках, коли продукція реалізується через посередницько-збутову організацію, то до зазначених вище цін додаються посередницькі надбавки.
Цв = С + П + Нп
Цв = С + П + Нп + ПДВ
Цв = С + П + А + Нп + ПДВ

54. Ринкова рівновага, механізм її встановлення. Ринкова ціна. Функція ціни
З’ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями. Течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування. з’являються нові моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.
Особливість ринкового механізму  полягає в тому, що попит еластичніший, ніж ціна, протягом тривалого а не короткого проміжку часу. Це зумовлено тим, що люди не одразу змінюють свої звички у споживанні товарів, а також тим, що попит на один товар може бути пов’язаний із запасом іншого товару в споживачів, який змінюється повільніше.
У пізнанні механізму ринкової рівноваги важливу роль відіграє коефіцієнт еластичності. Він  визначається як відношення зміни обсягу попиту чи пропозиції (зростання або зменшення у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Для різних товарів цей коефіцієнт різний, що зумовлено неоднаковими витратами виробництва, наявністю або відсутністю товарів-субститутів (замінників), зміною доходів, модою та іншими факторами.
Головною умовою досягнення ринкової рівноваги є те, що за відповідного рівня розвитку техніки вартість визначається у точці між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів і граничними суспільними витратами виробництва цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одного боку, опосередкований вплив на граничну суспільну корисність певної кількості всіх інших товарів, а з іншого – альтернативні можливості використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів.
У випадку відсутності ціни рівноваги на певному ринку навіть за збалансування попиту і пропозиції це спричинить нерівновагу на інших ринках. Так. із встановленням рівноваги на ринку автомобілів нижча ціна (щодо ціни рівноваги) зумовить зростання попиту на них, а відповідно й зростання виробництва. Але це спричинить незбалансованість ринку холоднопрокатного листа, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку автомобілів тимчасовою.
Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівноваги Л. Вальраса (закон Вальраса) є зміна структури цін рівноваги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь.
Закон Вальраса – закон, згідно з яким сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сумі пропозиції {поняття рівноваги й вартості збігаються).
Теорія загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса значною мірою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж-Б. Сея (законом Сея).
Закон Сея – закон, згідно з яким продавець товару чи послуги отримує за Їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, через те неможливі їхне надвиробництво і дефіцит.
Ж.-Б. Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і через нестачу інших. Основним недоліком цього закону є, по-перше, ототожнення простого товарного обміну (де продаж одного товару здійснюється для придбання іншого) з товарним обміном, що відбувається за допомогою грошей (тому його можна вважати справедливим лише для натурального господарства); по-друге, ототожнення виробничого споживання з особистим. Таку концепцію підтримував і Д. Рікардо. За капіталізму є типовим розподіл доходу на споживання і заощадження, перерозподіл значної частини національного доходу через державний бюджет, що теж ускладнює механізм взаємодії попиту і пропозиції.
Ціну, що встановлюють на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ринковою ціною, або ціною рівноваги. Ринкова ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.
Пропозиція – це та кількість продукту, яку виробник бажає і спроможній виробляти й постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу. Із закону пропозиції випливає, що за інших рівних умов величина пропозиції продукту перебуває у прямій залежності від його ціни (якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції, якщо ціна знижується, то зменшується величина пропозиції). На пропозицію продукту впливають такі чинники: ціна продукту, ціни на взаємозамінювані та взаємодоповнювані товари, витрати на виробництво, податки, технічний прогрес. У короткостроковому періоді основний вплив на формування ринкової ціни чинить попит, а в довгостроковому – пропозиція.
Попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Попит тісно пов’язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. Також попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту, є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). Попит на благо – це не кількісна величина (на відміну від обсягу попиту), а функціональне співвідношення між двома економічними змінними – ціною і обсягом попиту. Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І, навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. На попит впливають такі чинники: ціна продукту, ціни на взаємозамінювані та взаємодоповнювані товари, величина доходів, індивідуальні смаки і уподобання.
У конкурентній економіці завжди існує тенденція до встановлення рівноважних цін та кількості. Надлишок величини попиту призведе до підвищення ціни, а надлишок величини пропозиції – до її зниження.
Отже, зі зміною попиту, рівноважна ціна і рівноважна кількість змінюються у тому ж напрямі, що й попит; зі зміною пропозиції рівноважна ціна змінюється у протилежному напрямі, а рівноважна кількість – у тому ж напрямі.
Ринковим процесом ціноутворення керують закони попиту та пропозиції. Встановлення рівноважної ціни відбувається на ринку під впливом тенденцій і специфічних особливостей, як попиту, так і пропозиції.
На малюнку показані в найбільш загальному виді ті різноманітні і динамічні процеси, що відбуваються в реальній дійсності в сфері руху товарів і цін. Рівноважна ринкова ціна – це ціна, при якій по кожнім даному товарі на ринку немає ні надлишку, ні дефіциту. Вона встановлюється в результаті зрівноважування попиту та пропозиції як грошовий еквівалент строго визначеної кількості товару.
Р        D           S

E
PE

S                                  D

O        QE            Q

Рис. Ринкова рівновага цін попиту та пропозиції
Точка перетинання кривих попиту та пропозиції Е відповідає визначеному рівню ціни РЕ, що відзначена на осі ординат, і кількості, чи обсягу товару QЕ, що продається по цій рівноважній ціні (відзначено на осі абсцис).
Як показано на малюнку, будь-який надлишок товару, тобто товарний надлишок, штовхає ціну товарів униз, до точки рівноваги Е. Любий товарний дефіцит, недостача товарів на ринку буде штовхати ціну товарів нагору, до точки рівноваги попиту та пропозиції Е. В остаточному підсумку встановиться рівноважна ціна РЕ, по якій буде продаватися QE товарів на ринку.
Ринкову рівновагу можна розглядати лише щодо фіксованого проміжку часу. У кожен наступний момент часу ринкова рівновага може встановитися як деяке нове значення ринкової рівноважної ціни і кількості продажів товару за цією ціною, що складається протягом місяця, сезону, року, ряду років і т.д. але ринкова рівновага – це завжди такий стан ринку, при якому QD = QS. Будь-яке відхилення від такого стану надає енергії силам, які здатні повернути ринок у стан рівноваги: усунути дефіцит (QD > QS) чи надлишок товарів на ринку (QD < QS).
Рівноважну функцію виконує ціна, що стимулює ріст пропозиції при дефіциті товарів і розвантажує ринок від надлишків, стримуючи пропозицію. Якщо попит росте, тобто при незмінній пропозиції товарів відбувається зсув усієї кривої попиту вправо нагору, то встановлюється новий, більш високий рівень рівноважної ціни і новий, більший обсяг кількості продажу товарів. І навпаки, зниження попиту, коли вся крива попиту зміщається уліво вниз  при незмінній пропозиції, веде до встановлення більш низького рівня рівноважної ціни і меншого обсягу товарних продажів.